Привітик, талантіщє!

Зазузєбка, вітаю тебе ДУЖЕ-ДУЖЕ. Хош прикол - я сьогодні уже зібралася з Лєриксончиком і з тобою на Макбет, а вона (Лєриксон) каже мені - тож насуууупного тижня :0).

Але я не про це :) - ти щодня принцеса, але СЬОГОДНІ ТИ  ПРИНЦЕСА З ОСОБЛИВИМИ ПОВНОВАЖЕННЯМИ  проси у людей чого хош - не посміють відмовити, користуйся привілеєм :).

Вітаю тебе і дуже дуже радію, що ти така є, що ми сестри, що ти так любиш пізнавати щось нове, розвивати свої дари і завжди підбадьорюєш до цього інших. ЛЮБЛЮ ТЕБЕ ДУЖЕ.

 

5 травня нашому ведмедику Жозефіні (в народі - Зява) виповнилося 9 років!

День народження нашої кицюні (хоча частіше вона ведмедик, бу-бу, пузюк, сова, парашутист - бо двічі літала з 8го поверху) - це загальнородинне свято.

              Хочте вірте, хочте смійтеся, а я знаю, що це Бог нам її вибрав і дав у ту пору, коли у нас в родині назрівав повний крах стосунків один з одним, всі гирчали і сварилися... і от зв"явився пухнастий, муркотячий, як трактор, теплий ведмедик, який, проте, по-філософськи ставиться до життя і  однаково любить всіх в нашій родині. 
             Але це з такою гідністю, що навіть мій брат,  який понад усе цінує в кожній живій істоті розум і здатність логічно мислити (тому 99,98% всіх дівчат вважає тупішими за асфальт), так от навіть він  не може встояти і часом крадькома від нас сюсюкає з нею і чеше пузо, носик і вушка, як банальна сентиментальна домогосподарка.  :)

Коли я її принесла ми їли торт "Наполеон", але оскільки вона дівчинка, то ми назвали її ім"ям коханої жінки імператора - Жозефіна. Чомусь єдине зменшувальне ім"я, яке лізло в голову - це Зява :0).  

Вона і досі єдиний член нашої родини, якого гаряче люблять всі.  

Перший вигук сторонньої людини, що зайшла в гості: "ОГО!" 
потім "Це ваш кіт?"... 
потім наша стандартна відповідь: "Ні, це наш ведмідь." 

У нас з нею лише одна величезна проблема: вона геть уся чорна, навіть подушечки лапок... і її фоткати - то марна справа. Завжди виходить чорна пляма з засвіченими ліхтариками заміть очей. 




Ото тільки таке. Тому користуюся нагодою і запрошую Вадіка Куліченка з Катюшею запєчатлєть для нащадків нашу красу.

Стільки всього стається, але не встигаю залізати в ЖЖ (оскільки  це тільки на роботі) і писати.

Тому хоч би просто перерахую, що самій було приємно згадувати:

в суботу 5.05 ми з Андріяшею пішли у Пирогове, де був ярмарок Наддніпрянщини і після довгих пошуків спустили купу грощей на дві вишиванки для Сашуні (білу і чорну!), намиста - вона подарувала мені, а я - їй :), вона мені ще купила горнятко з сонечками в подарунок просто так :) - ДЯЯЯКУЮ, Сашуня. і трохи пофоталися.  Оце ми у той щасливий день у  намистах, одна одній подарованих і Саша у вишиванці, мов квіточка... :



Потім втомлені вийшли на Одеську трасу розходитися додомку і я згадала, що сьогодні в опері опера ФАУСТ, на яку ми з Лєрискончиком давно хотіли. Отже о 18.10 я подзвонила їй з Льодового стадіону і на свій подив почула "БУДУ! ВЖЕ ВИЇЖДЖАЮ!".

Так ми галопом з різних кінців Києва поїхали в Оперний, за 3 хв до початку купили шикарні квитки усього за 20 грн і НАСОЛОДЖУВАЛИСЯ ЧУДОВОЮ ВИСТАВОЮ. Там було багато приколів, про які нема часу писати, але - всім радимо!