josephine_sh

ZAZUZEBKA, з ДнЕм НароДжеНнЯ!!!!

Thu, 21 Jun 2007 08:59:50 GMT

Привітик, талантіщє!

Зазузєбка, вітаю тебе ДУЖЕ-ДУЖЕ. Хош прикол - я сьогодні уже зібралася з Лєриксончиком і з тобою на Макбет, а вона (Лєриксон) каже мені - тож насуууупного тижня :0).

Але я не про це :) - ти щодня принцеса, але СЬОГОДНІ ТИ ПРИНЦЕСА З ОСОБЛИВИМИ ПОВНОВАЖЕННЯМИ проси у людей чого хош - не посміють відмовити, користуйся привілеєм :).

Вітаю тебе і дуже дуже радію, що ти така є, що ми сестри, що ти так любиш пізнавати щось нове, розвивати свої дари і завжди підбадьорюєш до цього інших. ЛЮБЛЮ ТЕБЕ ДУЖЕ.

Thu, 10 May 2007 16:18:24 GMT

Щось у мене не виходить стисло писати...
треба вчитися.
Хм...

вчора - історичний день

Thu, 10 May 2007 16:13:46 GMT

Дякую Богові і Наташі (дружині Олеся, ніяк не запам"ятаю їх прізвище) за вчорашній день.

Майже 12 років тому я закінчила музичну школу по класу бандури, але своєї бандури не було, тож з тих пір я не те, що не грала - в руках не тримала і бачила лише на відстані (наприклад в руках у Наташи).

А От ВЧОРА...

Нещодавно мені до рук на зберігання потрапила бандура, яку я маю продати для друзів...або купити собі. Нарешті я запросила Наташу, бо, хто не знає, - вона професійний музикант, керівник ансамблю бандуристок і просто добра людина :), щоб вона мені її настроїла і оцінила.
ЧУДОВА бандура, до речі - ціла, гучна. Тільки струни ржаві - протерти і все.

Весь день намагалася знайти свої старі ноти, але один зошит таки знайшла. Наташа мені нагадала баси, де які ноти... І я потроху ЗАГРАЛА знайому мелодію!! Приєєєємнооо.... Десь години три сиділа і колупала одне і те саме, як в школі, аж мама каже: "Сусіди будуть сваритися, що ти вночі граєш". Дивлюся - 23.45.

у мене таємна мрія заграти на бандурі на шоу талантів нашої церкви цього року. Отак вийду і скажу: "12 років не грала, а тут вам заграю на славу Богу".

СЛАВА БОГУ. і Щиро дякую Наташі.

5 травня - велике свято нашої родини

Thu, 10 May 2007 15:57:43 GMT

5 травня нашому ведмедику Жозефіні (в народі - Зява) виповнилося 9 років!

День народження нашої кицюні (хоча частіше вона ведмедик, бу-бу, пузюк, сова, парашутист - бо двічі літала з 8го поверху) - це загальнородинне свято.

              Хочте вірте, хочте смійтеся, а я знаю, що це Бог нам її вибрав і дав у ту пору, коли у нас в родині назрівав повний крах стосунків один з одним, всі гирчали і сварилися... і от зв"явився пухнастий, муркотячий, як трактор, теплий ведмедик, який, проте, по-філософськи ставиться до життя і однаково любить всіх в нашій родині.
             Але це з такою гідністю, що навіть мій брат, який понад усе цінує в кожній живій істоті розум і здатність логічно мислити (тому 99,98% всіх дівчат вважає тупішими за асфальт), так от навіть він не може встояти і часом крадькома від нас сюсюкає з нею і чеше пузо, носик і вушка, як банальна сентиментальна домогосподарка.  :)

Коли я її принесла ми їли торт "Наполеон", але оскільки вона дівчинка, то ми назвали її ім"ям коханої жінки імператора - Жозефіна. Чомусь єдине зменшувальне ім"я, яке лізло в голову - це Зява :0).

Вона і досі єдиний член нашої родини, якого гаряче люблять всі.

Перший вигук сторонньої людини, що зайшла в гості: "ОГО!"
потім "Це ваш кіт?"...
потім наша стандартна відповідь: "Ні, це наш ведмідь."

У нас з нею лише одна величезна проблема: вона геть уся чорна, навіть подушечки лапок... і її фоткати - то марна справа. Завжди виходить чорна пляма з засвіченими ліхтариками заміть очей.

Ото тільки таке. Тому користуюся нагодою і запрошую Вадіка Куліченка з Катюшею запєчатлєть для нащадків нашу красу.

і коли ви всі сюди пишете?

Thu, 10 May 2007 15:13:56 GMT

Стільки всього стається, але не встигаю залізати в ЖЖ (оскільки це тільки на роботі) і писати.

Тому хоч би просто перерахую, що самій було приємно згадувати:

в суботу 5.05 ми з Андріяшею пішли у Пирогове, де був ярмарок Наддніпрянщини і після довгих пошуків спустили купу грощей на дві вишиванки для Сашуні (білу і чорну!), намиста - вона подарувала мені, а я - їй :), вона мені ще купила горнятко з сонечками в подарунок просто так :) - ДЯЯЯКУЮ, Сашуня. і трохи пофоталися. Оце ми у той щасливий день у намистах, одна одній подарованих і Саша у вишиванці, мов квіточка... :

Потім втомлені вийшли на Одеську трасу розходитися додомку і я згадала, що сьогодні в опері опера ФАУСТ, на яку ми з Лєрискончиком давно хотіли. Отже о 18.10 я подзвонила їй з Льодового стадіону і на свій подив почула "БУДУ! ВЖЕ ВИЇЖДЖАЮ!".

Так ми галопом з різних кінців Києва поїхали в Оперний, за 3 хв до початку купили шикарні квитки усього за 20 грн і НАСОЛОДЖУВАЛИСЯ ЧУДОВОЮ ВИСТАВОЮ. Там було багато приколів, про які нема часу писати, але - всім радимо!

Святий Дух і космонавти

Tue, 01 May 2007 12:15:56 GMT

Продовжую про книгу "По образу Его" Пола Бренда і Філіппа Янсі.
У розділі "Дихання" наведене порівняння, яке поки що закарбувалося в моїй пам"яті.
Я дуже не хочу його забути і тому поділюся про нього тут.

Планета Земля є ідеальним середовищем для нашого фізичного тіла. Тут є все, що необхідне для нашого існування: перш за все це - КИСЕНЬ, щоб дихати. Якщо наші тіла залишають землю (в космос), то нам необхідно брати з собою пристрої, які допомагають відтроювати ефект атмосфери.

Наше духовне "тіло", життя нашого духа залежить від нашого зв"язку з Татом. У ворожій нам земній атмосфері духовне єство людини нагадує незграбного космонавта, що висадився на Місяці: свободу його рухів обмежує шланг, що тягнеться від нього до Джерела кисню.

Отже:
1. Духовне дихання людини перерветься, якщо ми не будемо мати зв"язку з духом, що схожий на вітер - зі Святим Духом. (автори книги)
2. Це природньо і нормально, що я іноді почуваю себе в цьому світі як космонавт у скафандрі на Місяці. І як же я хочу нарешті потрапити у той світ, що створений ідеально для мого духа.... ммм... не можу дочекатися!

P.S. Всі ми щомиті знаходимося у 5 хвилинах від смерті - наше життя залежить від постійного контакту нашого організму з життєвонеобхідним елементом - киснем. Кисень - це паливо, необхідне для живого організму. Постійне подавання кисню є необхідною умовою для життя. Перерва у подаванні цього палива означає смерть (найшвидкодіючіші види отрути - кураре і ціаністий калій - "душать" організм, перекривають потрапляння кисню).

Бог, Лєра, Пол Бренд, Філіпп Янсі і я

Tue, 01 May 2007 11:28:23 GMT

Дякую Богові своєму і Лєриксончику при кожній згадці про книгу "По образу Его". Дякую тобі, Лєриксончику, що познайомила мене з дуетом Пола Бренда і Філіппа Янсі. Зараз саме доперечитую цю книгу (це при тому, що, на жаль, взагалі я не багато читаю).
Незамусолені, несподівані порівняння між нашим фізичним тілом (Пол Бренд лікар-хірург і знає, про що говорить) і Тілом Христа, Церквою, спільні складові частини та закладені Богом спільні механізми і закони функціонування обох тіл, історії людей, з якими стикався автор. Все це народжує гарячу хвилю вдячності Богові за те, як Він все продумав і влаштував, а ще глибокі роздуми про себе, свою поведінку в Тілі і стосунки з Богом.

Хочеться закарбувати в пам"яті кожен розділ і так шкода, що нам властиво забувати навіть дуже цінне. Коли читаю, то виникає бажання якось зупинити цей процес забування, наприклад, вишити окремі абзаци і повісити у себе в кімнаті :).
Я давно помітила, що навіть уривки з Біблії, процитовані а якійсь іншій книзі можуть мене значно більше надихнути і зачепити, ніж коли я читаю їх безпосередньо у Святому Письмі. У вас так не буває? Думаю, це пов"язане з нашою гріховною натурою - ми більше цінуємо те, чого в нас нема.

Одразу виникає пекуче бажання прямо зараз знайти Біблію і перечитати, поритися у посиланнях, помолитися, подякувати Богові, бути Йому вірною і т.п.,і т.п.... Але приходить наступний ранок - і вся мотивація кудись вивітрилася, тобі облом вставати для молитви, ти відкриваєш Біблію, і до твого серця нічого не говорить .... У вас так не буває? А варто тобі десь в транспорті знову відкрити хорошу книгу - і хвиля духовного прагнення підіймається з новою силою, але ж тобі ніколи, ти їдеш на роботу, а потім знову приходить обломний ранок... Як я ненавиджу такі свої дні!. Тоді я лише сподіваюся на Бога, що Він виведе мене з цього кола.

Добре, закінчую цей потік свідомості - він не стосується самої книги - вона чудова. Раджу прочитати її всім-всім-всім. Її можна дарувати невіруючим і особливо лікарям, як засіб євангелізації. Якось я була в гостях у напіввіруючих знайомих, де тато за освітою лікар. Не втрималася і зачитала якийсь уривок з книги (на той момент Лєриної :), і вони тут же ледь з не силою попросили мене подарувати їм цю книгу. Безперечно, Бог приготував цей момент і я не могла відмовити їм. Тому подарувала Лєрину книжку :), а Лєра потім доооовго шукала, де б її знову купити. Навіть не сварила мене, знаючи, що постраждала за Божу справу. Користуюся моментом і ще раз дякую їй за розуміння.

Хм... вийшло, що я більше потеревенила про себе, але і це колись потрібно :).

фестиваль країна мрій

Fri, 20 Apr 2007 14:40:11 GMT

друзі, тут інформація, що в Пирогово в цю неділю, 22.04 буде фестиваль Країна Мрій... Дивно, ніби зі Скрипкою, але не той, великий...
Хто хоче перевірити - приходьте. Все одно не пошкодуєте.

театральний бум

Mon, 16 Apr 2007 13:12:47 GMT

Перш за все вітаю всіх в ЖЖ. Це мій перший "вихід і люди" :)

Після нашого подвійного походу в оперу за два дні, в мені прокинувся культурний голод і вчора я накупила квитки на наступні вистави:
19.04 (цей четвер): на балет "Спартак" (в Оперний театр)
27.04 (наступна п"ятниця) на "Дон Кіхот. 1938 рік" - М.Булгаков за Сервантесом. Жодної уяви що це, але в касах сказали, що дуже серйозна вистава (Театр російської драми ім.Лесі Українки)
29.04 (наступна неділя): на два одноактні балети: "Шахеризада" і "Панянка і Хуліган" (знову Оперний).

ХТОСЬ ПРИЄДНУЄТЬСЯ? Якщо так - то купуйте квитки, бо на ті, що я купила вже бронь :)

Ходімо по театрах, поки є час, бажання і театральний сезон!